Внутрішньоочні запалення та ураження сітківки при ненавмисному інтравітреальному потраплянні чорнил під час проведення субкон’юнктивального татуажу
Внутрішньоочні запалення та ураження сітківки при ненавмисному інтравітреальному потраплянні чорнил під час проведення субкон’юнктивального татуажу

39-річний чоловік звернувся за медичною допомогою, з приводу нестримного болю в оці на 1 день після проведення татуювання правого ока, під час якого було використано дрібно-каліберну голку.

Приблизно 4 роки тому пацієнт виконував татуювання лівого ока без будь-яких ускладнень.

Цього разу введення зеленого барвника в темпоральній області ока викликало появу негайного болю, загальний стан чоловіка поступово погіршувався і супроводжувався головним болем, нудотою, блюванням, світлобоязню, зниженням гостроти зору, набряком повік та хемозом кон'юнктиви протягом наступних кількох годин.

Найвища корекція гостроти зору у відділенні невідкладної допомоги становила 20/60 на правому оці та 20/40 на лівому. Права зіниця була фіксована і розширена до 6 мм, тоді як ліва зіниця на момент огляду була нормальною, без афферентного зіничного дефекту.

Цей пацієнт мав великі татуювання на обличчі, в тому числі й татуювання обох верхніх повік. Внутрішньоочний тиск у правому оці складав 20 мм рт. ст., в лівому оці - 14 мм рт. ст.

Кон'юнктива правого ока була набряклою і містила дифузну субкон'юнктивальну зелену пігментацію, тоді як кон'юнктива лівого ока виявилася цілком чорною і спокійною (малюнок 1А).

Малюнок 1. Зображення, що демонструють субкон'юнктивальне татуювання і пов'язані з ним внутрішньоочні ускладнення.

A-фотографія, що відображає правосторонній кон'юнктивальний хемоз після випадкового проникаючого поранення очного яблука при самостійній спробі виконання субкон'юнктивальної ін'єкції зеленого чорнила. Також зображені двобічні татуювання верхніх повік.

B-на фотографії, отриманій приблизно через 2 місяці після первинної ін'єкції, виялено стійкі зелені чорнила на зоровому нерві правого ока.

C-фотомікрографія зі склоподібного цитологічного аналізу, отриманого під час повторної вітректомії та видалення силіконового масла, процедура виявлення макрофагів з рясним зеленим матеріалом у цитоплазмі, що відповідає татуючим чорнилам. Кілька червонуватих інтрацитоплазматичних частинок, що вказують на продукти еритроцитарного розпаду (зображено краями стрілок) та кілька золотисто-коричневих інтрацитоплазматичних частинок пігменту, що вказують на гемосидерин (стрілки)-свідчить про попередній крововилив крові (Papanicolaou, оригінальне збільшення х1000).

Праве око не показало жодних ознак рогівково-склерального розриву. Передня камера була нормальної глибини і містила помірну кількість пігментних клітин. На задній капсулі кришталика було виявлено невелику кількість плям, представлених зеленими чорнилами.

Дифузні зелені включення були виялвені у передній частині склоподібного тіла і великі фокальні ущільнення чорних чорнил в нижній частині. Не було візуалізовано очевидного відшарування сітківки, але повноцінний зір був частково відсутній за рахунок склоподібних включень.

ОКТ макули не показала макулярного набряку або відшарування, хоча відзначалися частинки в склоподібному тілі, що викликали затінення підлеглих структур.

З огляду на наявність чорнил для внутрішньоочного татуажу, нашу стурбованість прогресивним запаленням, токсичністю, а також можливістю відшарування або відриву сітківки, пацієнт погодився на термінові діагностичні дослідження очного яблука та вітректомію.

Під час досліджень було виявлено ділянку склери (яка залишилася непрофарбованою чорнилом для татуювання) і відзначено зелену голкову доріжку довжиною 4 мм від лімба (в 7-годинному положенні). Подальша вітректомія для видалення чорнила дозволила провести більш детальний огляд периферичної частини сітківки і був виявлений розрив сітківки з локальним її відшаруванням.

Зважаючи на наявність регматогенного відшарування сітківки та наше занепокоєння тим, що його вплив на запальний стимул сприятиме проліферативній вітреоретинопатії, ми застосували екстенсивну лікарську лазерну ретинопексію і тампонаду силіконовою олією. Інтравітреальні ін'єкції ванкоміцину (0,25 мг) і цефтазидиму (0,5625 мг) вводили з профілактичною метою.

Після оперативного втручання гострота зору у пацієнта підвищилася, а його сітківка залишилася прикріпленою. Розсіяні зелені плями залишкового пігменту були відзначені у задньому полюсі і найбільш помітні навколо зорового нерва (малюнок 1В). Через три місяці після початкової травми пацієнтові було виконано повторну вітректомію та видалено силіконову олію, оскільки в його оці не було виявлено ознак фіброзу чи повторного відшарування. Зразки склоподібного тіла, що містять залишкові чорнила, пройшли цитологічний аналіз, де було вивлено макрофаги, що містять цитоплазматичний зелений матеріал та гемосидерин, відповідно до його анамнезу стосовно інтравітреальних введень чорнил та крововилив (малюнок 1С).

На останньому спостереженні пацієнта, приблизно через 6 місяців після травми, некоригована гострота зору за Снелленом склала 20/20 на правому оці і було відмічено нормальний внутрішньоочний тиск. Кон'юнктива залишалася тонованою зеленим.

Невелика кількість залишкових зелених частинок присутня у вітреальній порожнині, але ОКТ макули показала недоторкану зовнішню структуру сітківки.

Електроретинографія приблизно через 5 місяців після операції показала результати в межах норми. Враховуючи невідомі довго-відстрочені ефекти від впливу внутрішньоочного чорнила для татуювань, пацієнт буде підлягати періодичним офтальмологічним оглядам та серійною електроретинографією, щоб спостерігати за пізно-прогресуючою токсичністю чорнила на сітківку.

Мета чорнил для татуювання полягає у тому, щоб залишатися на місці назавжди і протистояти деградації. Більшість чорнил є сумішшю розчинників (наприклад, етанол, метанол, гліцерин або пропіленгліколь у стерильній воді) і пігментів (частіше за все це важкі метали, органічні молекули або вуглець).

Наш пацієнт використовував татуювальні засоби Radiant Colors Medium Green (Los Angeles), що містять стерильну воду, гліцерин, ізопропанол та фталоціанін міді (CI 74160 [Color Index International]) та жовтий пігмент 74 (CI 11741). Довговідстрочені наслідки впливу цих пігментів на око невідомі, але чиста мідь може викликати токсичність сітківки через гострий халькоз, що є потенційною причиною поступової втрати зору.

Серйозні наслідки, які можуть з’явитися в результаті виконання субкон’юнктивального татуювання, пов’язані, перш за все, з тим, що такі процедури виконують люди, які не мають професійних навичок для цього.

Зазначені наслідки включають в себе передній увеїт, вторинну глаукому, вітреїт, проліферативну вітреоретинопатію та випадкове проникаюче поранення очного яблука.

Наскільки нам відомо, цей випадок є лише другим показником внутрішньоочних цитопатологічних особливостей, що демонструють стійкі залишки чорнила, що поглинаються макрофагами, так само як з’являються внутрішньоцитоплазматичні еритроцитарні частинки внаслідок попереднього вітреального крововиливу.

Ця реакція макрофагів аналогічна раніше зареєстрованим гістопатологічним результатам, що спостерігаються при татуюванні шкіри, в яких сторонній пігмент поглинається дермальними макрофагами, часом провокуючими гранулематозну реакцію на сторонні тіла. Погіршення зорових функцій виникають досить часто при появі ускладнень від субон'юнктивального татуювання.

Відповідно, у кількох штатах були спрямовані зусилля на те, щоб заборонити субкон'юнктиальні татуювання, і люди, які виконували подібні процедури, зупинили цю практику. Тим не менш, практика сутокон'юнктивного татуювання викликала постійний інтерес у тату-художників та людей, які прагнули модифікувати свої тіла, причому деякі з них намагалися виконати татуювання самостійно, як у цьому випадку.

Офтальмологи повинні усвідомлювати серйозність наслідків, до яких може призвести навіть незначна кількість чорнила для татуювання. На щастя, завдяки своєчасній медичній допомозі та увазі в цьому випадку чорнила для татуювання було евакуйовано терміново. Пацієнт уникнув інфекційних та запальних ускладнень, а також не спостерігалось значного порушення гостроти зору. Проте можлива поява довговідстрочених симптомів.

Якщо підозрюєте порушення цілісності очного яблука внаслідок субкон'юнктивального татуювання, ми рекомендуємо провести невідкладну операцію та видалити матеріал в оперативному порядку.

Джерело

https://www.ophthalmologyretina.org

Переклад

Наталія Корнєєва

Оригінал статті

Читайте також

Внутрішньоочні запалення та ураження сітківки при ненавмисному інтравітреальному потраплянні чорнил під час проведення субкон’юнктивального татуажу
Безопасность ношения мягких контактных линз у детей
Интерес к подбору мягких контактных линз (МКЛ) постоянно возрастает. Данный обзор содержит информацию, полученную из исследований, которые оценивали частоту осложнений, в частности роговичные инфильтраты и микробные кератиты, у пациентов моложе 18 лет при ношении МКЛ.
Внутрішньоочні запалення та ураження сітківки при ненавмисному інтравітреальному потраплянні чорнил під час проведення субкон’юнктивального татуажу
Лікарі представили перше роботизоване оперативне втручання всередині очного яблука
Команда хірургів успішно виконала вперше в світі оперативне втручання всередині людського ока. Дослідження було протестовано на шести пацієнтах, яким була назначена вітреоретинальна хірургія за допомогою роботизованих приладів, та шість інших, яким була виконана стандартна мануальна хірургія.
Внутрішньоочні запалення та ураження сітківки при ненавмисному інтравітреальному потраплянні чорнил під час проведення субкон’юнктивального татуажу
Что исследования на животных говорят нам о механизмах развития близорукости – защита светом?
Исследования на людях показали, что экспозиция светом на открытом воздухе является фактором, защищающим от развития близорукости. Исследования, проводимые на животных, показали, что экспозиция светом в 50 люкс приводила к развитию близорукости у подопытных.
Внутрішньоочні запалення та ураження сітківки при ненавмисному інтравітреальному потраплянні чорнил під час проведення субкон’юнктивального татуажу
Різні анти-VEGF препарати здатні по різному впливати на внутрішньоочний тиск
У пацієнтів з анти-VEGF-терапією відмічається невелике зниження внутрішньоочного тиску через деякий час після інˈєкцій, але з мінімальними відмінностями між афліберцептом, ранибізумабом та бевацизумабом за даними нового дослідження.