Бостон - останні дослідження показують, що новий анти-VEGF фактор ОРТ-302 (Opthea) є абсолютно безпечним, та ефективним у лікуванні ВМД.

Експериментальний препарат може покращити ефективність схвалених VEGF-інгібіторів, оскільки він пригнічує різні форми VEGF, зазначає Правін Дугель, д.м.н., проф. медичної школи в Лос-Анджелесі.

Неоваскулярна макулярна дегенерація є результатом росту аномальних кровоносних судин під сітківкою, які виділяють рідину та здатні до кровоточивості. VEGF-фактор зв’язується з VEGF- рецепторами з ендотеліальних клітинах, стимулюючи ангіогенез. Ранібізумаб (Lucentis, Genentech) та Бевацизумаб (Avastin, Genentech) зв’язуються з VEGF-A, що перешкоджає зв’язуванню білка з його рецепторами, інгібуючи ангіогенез.

У клінічних випробуваннях ці два інгібітори VEGF покращили зір багатьох пацієнтів з неоваскулярною макулярною дегенерацією, але не для всіх пацієнтів. Це може бути тому, що інші форми VEGF також стимулюють ангіогенез. Фактично, пригнічення VEGF-A стимулює вироблення VEGF-C та VEGF-D, зазначив доктор Дугель.

Афліберцепт (Eylea, Regeneron), який зв’язується як з VEGF-A, так і з VEGF-B, також демонструє покращення зору у деяких пацієнтів з макулярною дегенерацією, але знову ж таки, не всі пацієнти отримують позитивний результат.

На даний час жодні схвалені ліки не зв’язуються з VEGF-C та VEGF-D, але OPT-302 інгібує обидві ці форми білка.

На моделі мишей з макулярною дегенерацією ОРТ-302 виявився більш ефективним ніж контрольні антитіла, та виявився більш ефективним порівняно з афліберцептом.

Проба ОРТ-302. Доктор Дюгель представив результати дослідження фази 1/2а ОРТ-302 в рамках щорічної зустрічі спеціалістів Американського товариства по проблемах сітківки.

51 учасник отримував ОРТ-302 у дозі 0.3 мг, 1 мг чи 2мг. 39 пацієнтів отримували його в комбінації з ранімізумабом, а 13 як монотерапію.

У комбінованій групі 18 пацієнтів раніше отримували в середньому 17 ін'єкцій анти-VEGF-A, та не отримували бажаного результату, і 20 пацієнтів не отримували лікування.

Через 12 тижнів в комбінованій групі покращення становило 10.8 літер гостроти зору, та 4.9 літери у групі, що не отримували лікування до цього. У групі монотерапії покращення становило 5.6 літери.

Крім того, субретинальна рідина зменшувалась на 51% у пацієнтів, які попередньо отримували лікування та на 83% у пацієнтів, які не отримували лікування до цього.

У пацієнтів, які попередньо не отримували лікування в групі комбінацій хоріоїдна неоваскуляризація знизилась з 7.71 мм ² в початковій стадії до 2,03 мм ² в 12 тижнів. У половини хворих через 12 тижнів взагалі не виявлено хоріоїдальної неоваскуляризації. Крім того, в цій групі пацієнтів спостерігалося прогресуюче зменшення як висоти, так і ширини субретинального гуперрефлективного матеріалу.

У двох пацієнтів у комбінованійній групі розвинулося легке запалення, що свідчить про передній увеїт, і вважається пов'язаним з OПT-302: у тих , хто отримував дозу 0,3 мг і тих, хто отримував дозу 1 мг. Два пацієнти померли від причин, які вважаються не пов'язаними з досліджуваними препаратами.

"Це дослідження відповідає його цілям", - сказав д-р Дугель, який зазначив, що OPT-302 не розробляється для використання як монотерапії. "Зараз ми плануємо розширити вивчення фази 2b".

"Проблема ВМД є досить важливою на сьогоднішній день і потребує багато зусиль, часу та коштів для ії вирішення",- додав він.