Наука про очі: екскурс в історію офтальмології
Наука про очі: екскурс в історію офтальмології

Зародження офтальмології

Одним із перших цілителів очей у ІІ ст. до нашої ери був єгиптянин Пені Анк Ірі. Усі знання древніх медиків-офтальмологів дійшли до сьогодення у папірусах, з описами лікування сльозотечі, лейкоми та геморагії.

Письменні пам’ятки інших древніх цивілізацій — Індії, Китаю, Греції та Риму — вказують на вміння їхніх медиків лікувати катаракту та фістулу слізного мішка. А найзнаменитіші лікарі античності — Гіппократ та Гален створили фундамент європейської медицини на кілька сторіч вперед.

Хірургічне лікування очей

Швидкий розвиток офтальмології з XVII ст. є заслугою Йоганна Кеплера — винахідника телескопу та астролога. Вперше описавши кришталик ока як оптичну лінзу, він змінює уявлення про поширене захворювання — катаракту. Кеплер пояснив сутність коротко- та далекозорості, а також довів, що на сітківці ока відображається зворотна зменшена картинка побаченого.

На основі відкриттів Кеплера, його співвітчизник Бріссо Жак Давіель доводить можливість відновлення зору після видалення тьмяного кришталика шляхом розрізання очного яблука. До цього катаракту лікували навпаки — проштовхуванням тьмяного кришталика у скловидне тіло.

Анатом та хірург Уільям Чезлден першим провів оптичну ірідектомію — операцію зі створення нової зіниці у випадку її зрощення. Хірург увів вузьку голку через склеру за райдужку, розрізав її, утворивши нову зіницю. Так, у XVIII ст. почалась ера хірургічного вирішення проблем ока.

Фізика для діагностики та лікування

У XIX ст., новий етап розвитку офтальмології почався зі створення фізиком та фізіологом Германом фон Гельмгольцем очного дзеркала — офтальмоскопа. Відтак, у разі захворювань сітківки, судинної оболонки та зорового нерва, лікарі отримали змогу оглядати внутрішню поверхню очного яблука — очне дно. А створення таблиць для виміру гостроти зору полегшило діагностування відхилень у пацієнтів.

Завдяки офтальмологам Гіршбергу і Гаабі та їхньому магніту, стало можливим видалення з очей чужорідних тіл. У ті ж часи, бажаючи отримувати нові знання та обмінюватись досвідом, офтальмологи створюють професійні спільноти, сприяють відкриттю кафедр в університетах, виданню спеціальних журналів та довідників.

Технічний прогрес у медицині

У ХХ ст. медики практикують операції з відшарування сітківки, а діагностують її за допомогою так званої щілинної лампи. Тут активно використовуються електроприлади для тонографії, вивчення зорового нерва та сітківки, а також дослідження світлової та лазерної коагуляції.

І вже у ІІ пол. ХХ ст. до електроприладів приєднуються комп’ютерна техніка, операційні мікроскопи, лазерні прилади та особливо гострі хірургічні ножі. Тепер хірургічне втручання мінімально пошкоджує око, а офтальмологічна практика перетворюється на мікрохірургію ока.

Офтальмологія в Україні

Про ранній розвиток офтальмології в Україні відомо замало, а більшість вчених-лікарів від’їжджали працювати й навчатися закордон. Незалежний розвиток науки в країні починається лише у XIX ст. Кардинальні зміни у вивченні хвороб ока відбуваються завдяки Харьківському, Київському та Одеському університетам.

Зокрема, з Київським університетом та його професорами пов’язано чимало вагомих досягнень ХІХ–ХХ ст., що вплинули на світову офтальмологію:

  • фундаментальні дослідження сітківки ока, будови ціліарного тіла та кришталика;
  • перша операція з пересадки відділу ока, використання трупної рогівки та значний вклад у розвиток кератопластики;
  • розробка методу проекції офтальмоскопічних змін на склеру для визначення місця розриву сітківки;
  • опис операції із переміщення кон'юнктивального мішку стенонової протоки привушної залози при “синдромі сухого ока”;
  • оперативне лікування відшарування сітківки.

Науковий прорив Одеської школи

У ХХ ст. найбільше відзначилась Одеська офтальмологічна школа, наймолодша в Україні. Завдяки академіку Володимиру Філатову, який очолив кафедру з 1911 р., з’явився метод пересадки законсервованих тканин (трупної роговиці), застосовуваний у медицині та ветеринарії дотепер.

Його учениця та наступниця Надія Пучковська — автор двоетапного методу хірургічного лікування великих зрощень повік та рогівки, що дозволив відновлювати зір хворим навіть із діагнозом «безнадійно сліпий».

У 1963 р. професор Леонід Лінник вперше у світі провів лазерну коагуляцію, що “приварює” сітківку ока, розпочавши епоху “лазерної офтальмології”.

Нині офтальмологія в Україні має чималий арсенал досягнень, якими користуються спеціалісти та хірурги у всьому світі. Щодня відбуваються відкриття та дослідження, модернізуються технології, комп’ютеризується діагностика. Адже людське око надзвичайно складний механізм, правильний догляд та ремонт якого має життєве значення.