Ефективність застосування фторхінолонів у лікуванні кератитів
Ефективність застосування фторхінолонів у лікуванні кератитів

Автори: Ю.В.Єфімова, О.П.Вітовська

Високу перевагу в структурі офтальмопатології і великий рівень тимчасової непрацездатності обумовлюють актуальністю проблеми запальних захворювань ока. Кератити в Україні складають в середньому 4,2% від загальної офтальмологічної захворюваності, часто вони призводять до зниження зору, і в структурі первинної інвалідності патологія рогівки складає 4,4%.

Бактеріальний кератит (БК) займає 2–е місце по частоті після вірусних уражень рогівки, складаючи 13–47% від загального числа. Захворювання є важливою причиною зниження зору, сліпоти, анатомічної загибелі ока (8–9%), закінчуючись енуклеацією в 23,7%, і, таким чином, у кожному четвертому випадку стає причиною інвалідизації серед всієї інвалідності по зору.

Часто після тривалої протизапальної терапії у пацієнтів спостерігаються клінічні прояви «сухого» ока, що може знижувати якість життя пацієнта. Ще однією проблемою лікування запальних захворювань в останні роки стає поява мікроорганізмів, стійких до існуючих антибіотиків. Таким чином, питання лікування бактеріальних кератитів в останні роки продовжуються залишатися актуальними.

Було обстежено 30 хворих (30 очей) з кератитом. Пацієнти були поділені на дві групи. В першу групу (14 пацієнтів) ввійшли пацієнти, яким у якості місцевої антибактеріальної терапії призначили оригінальний левофлоксацин, у другу (16 пацієнтів) – пацієнти, яким у якості місцевої антибактеріальної терапії призначили Сігніцеф. Усім пацієнтам було проведено стандартні офтальмологічні обстеження. Динаміка запальних реакцій в обох групах достовірно не відрізняється. В групі пацієнтів, яким на фоні стандартної терапії застосовували Сігніцеф, показники теста Ширмера, теста Норна достовірно були вищі порівняно з групою, в котрій застосовували оригінальний левофлоксацин.

Ключові слова: кератит, фторхінолони, синдром «сухого ока».