80-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ МИКОЛИ МАРКОВИЧА СЕРГІЄНКА
80-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ МИКОЛИ МАРКОВИЧА СЕРГІЄНКА

Шановний Миколо Марковичу! Напередодні знаменної дати, щиро вітаємо Вас та бажаємо здоров’я, творчої наснаги та натхнення, теплоти і ніжності від рідних і близьких !!!

 

Как часто мимо вас проходит человек, Над кем ругается слепой и буйный век, Но чей высокий лик в грядущем поколенье Поэта приведет в восторг и умиленье!
Пушкин А. С.

Член-кореспондент Національної академії наук (1991 р.) та Академії медичних наук України (1993 р.), доктор медичних наук (1972 р.), професор (1974 р.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1988 р.), Заслужений діяч науки і техніки України (1995 р.), головний офтальмолог МОЗ України (1978-2005 рр.), завідувач кафедри офтальмології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л Шупика МОЗ України (1978 р.-2008 р.), професор кафедри офтальмології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л Шупика МОЗ України (з 2009 р.).
В Україні важко знайти фахівця, який зробив для розвитку офтальмології більше, ніж професор Микола Маркович Сергієнко. Він не тільки - автор низки наукових винаходів світового значення, а й учитель цілого покоління хірургів-офтальмологів. Сьогодні на його рахунку - понад 500 наукових праць і близько 70 патентів на винаходи, в числі яких - перша в світі модель аберометра і оригінальна конструкція штучного кришталика ока. Професор М.М. Сергієнко відомий в офтальмології як спеціаліст у галузі фізіологічної оптики та мікрохірургії ока. Ще у 60-ті роки він виконав унікальне дослідження з вимірювання дрібних оптичних аберацій ока та оцінки їх впливу на зір, у результаті чого вперше у світі було зроблено наукове обґрунтування можливості людського ока мати надвисокий зір (3,0 і більше), а також пояснено близько 10 загадкових феноменів у роботі зорового аналізатора.

Значення досліджень професора М.М. Сергієнка було гідно поціноване у світі. У 1996-1998 роках з його участю та за міжнародної фінансової підтримки зусиллями київських фізиків та інженерів було створено перший у світі аберометр хвильового фронту. Це був пристрій на базі сучасної техніки, який реалізував ідею професора М.М. Сергієнка. Так зародився новий напрямок в офтальмологічній науці, який почав розвиватися швидкими темпами.
Микола Маркович народився 4 жовтня 1934 року у простій сім’ї ремісників у місті Слов'янську Донецької області. Ще в шостому класі Коля захопився музикою, грав на акордеоні, і в 13 років став особистістю, ставши переможцем серед інструментальників на обласній олімпіаді в приміщенні оперного театру м. Донецька. А через рік-нова перемога там же за виконання на акордеоні віртуозною речі "Чардаша" Монті.
Захоплення музикою змінилося пристрастю до винахідництва. У 8 класі винайшов роторний двигун внутрішнього згоряння і твердо вирішив стати конструктором військового авіабудування, де і втілювати свої розробки на двигунах сучасних літаків. До речі, років через 15 в світі з'явився промисловий роторний двигун (винахідник – Ванкель). Будучи ще школярем, Микола винайшов свій метод перевірки ступеня короткозорості і гостроти зору. Цим тонким способом він міг визначити, що його зір погіршується, в той час, як лікарі, перевіряючи його традиційними методами, погіршення не помічали.
Після закінчення чоловічої средньої школи №15 з відзнакою у 1952 році Микола націлився поступати у військово-повітряну академію в Харкові. Але медкомісія виявила в нього прогресуючу короткозорість і всі плани зруйнувалися. Згадавши, що мати радила стати лікарем, здав документи в Харківський медичний інститут. І хоча навчався на педіатричному факультеті, свої спостереження у сфері офтальмології не закинув. Уже на шостому курсі виступив перед своїми викладачами з доповіддю «Новий спосіб визначення рефракції, астигматизму і гостроти зору». Директор Інституту очних хвороб проф. І.І. Меркулов, дізнавшись про це, запросив його на бесіду і запропонував вступити в клінічну ординатуру. Однак Міністерство охорони здоров'я не дозволило і направляє молодого лікаря, закінчившого з червоним дипломом медичний інститут, педіатром у м. Харцизк. Завдяки величезним зусиллям Миколі Марковичу вдалося вибити місце офтальмолога в с. Олександрівка Донецької області, де він починає свою офтальмологічну кар’єру, де здійснив свою першу екстракцію катаракти. Там же лобзиком зробив апарат, яким можна було вимірювати гостроту зору. Написав доповідь і послав її в Одеський інститут очних хвороб. Директор інституту Н.О. Пучківська послухала, потримала прилад, подивилася, здивувалася: "Працює". Через рік (а це було в 60-му) подав цю ж роботу на Всесоюзний з'їзд винахідників в галузі офтальмології, там же проводилася і виставка. У демонстраційному залі півсотні учасників з'їзду стояли у черзі, щоб перевірити свою гостроту зору новим дивовижним способом шляхом вимірювання діаметра кіл світлорозсіювання. Коли в науковому журналі надрукували звіт про конференцію, то з десятків представлених приладів згадали тільки три, і його в тому числі. Після цього у 1960 році відомий професор І.Ф. Копп телеграмою викликає М.М. Сергієнка в аспірантуру на кафедру офтальмології Донецького медичного інституту, а по її закінченню у 1963 році Микола Маркович обіймає посаду асистента цієї кафедри. На кафедрі під керівництвом професора Л.Б. Заца Микола Сергієнко виконує та у 1964 році захищає кандидатську дисертацію «Вплив якості зображення на очному дні на гостроту зору». У 1971 році М.М. Сергієнко захищає докторську дисертацію «Дослідження до теорії клінічної рефракції людського ока» і у 1972 році стає професором кафедри. Обидві дисертації побудовані на ідеї, що народилася ще в 8-му класі.
У період 1972-1977 років очолює кафедру офтальмології Дагестанського медичного інституту (м. Махачкала), активно займається хірургічною діяльністю, освоює та удосконалює методики хірургічних втручань при катаракті, глаукомі, продовжує роботу з питань фізіологічної оптики.
У 1977 році професор Сергієнко М.М. повертається на Україну і у 1978 році очолює кафедру офтальмології Київського інституту удосконалення лікарів (нині Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л Шупика) та стає головним офтальмологом Міністерства охорони здоров’я УРСР і незмінно виконує ці обов’язки впродовж 30 років.
Професор М.М. Сергієнко, починаючи з 1978 року з поодиноких операцій, які проводилися в Україні, розвинув масштаби імплантації інтраокулярних лінз таким чином, що в середині 80-х років Україна стала однією з передових країн Європи в цій галузі. Запатентована модель інтраокулярної лінзи професора М.М. Сергієнка стала базовою для широкого використання в Україні, налагоджено виробництво інтраокулярних лінз у М.Києві, число операцій з імплантацією лінзи сягнуло 20 тисяч, що повністю забезпечило потребу населення республіки. За плідну роботу в цьому напрямку, яка дозволила вирішити значну соціальну проблему – проблему інвалідності внаслідок катаракти, група фахівців-офтальмологів на чолі з Миколою Марковичем Сергієнком удостоєна у 1988 році Державної премії в галузі науки і техніки України. У 1988 році починає функціонувати створений за ініціативою професора Сергієнка М.М. Київський центр мікрохірургії ока, який під його безпосереднім керівництвом за короткий час став провідним офтальмологічним закладом в Україні, де щорічно проводиться біля 20 тисяч операцій, лікуються хворі з України та іноземці, ведеться інтенсивна наукова робота, рівень хірургії катаракти виріс до світового рівня. «Центр мікрохірургії ока» (ЦМХО) став базою кафедри офтальмології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л Шупика. Підрозділами клініки керують науковці кафедри, а з 2002 року на базі ЦМХО працює спецрада (голова- професор М.М. Сергієнко) по захисту кандидатських дисертацій.
М.М. Сергієнко – заступник голови Українського товариства офтальмологів, багато років очолював Київське товариства офтальмологів, почесний член товариства офтальмологів Польщі, президент асоціації офтальмохірургів України. Член редакційної колегії «Офтальмологічного журналу», редакційної ради журналів «Международный медицинский журнал», «Вестник офтальмологи» (Росія). .". Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, орденом Дружби народів, медалями. Він почесний громадянин міста Слов'янська. У 2013 році група співробітників ЦМХО спільно з Інститутом носіїв інформації НАН України на чолі з його директором академіком В.В. Петрова були удостоєні премією Кабміну (державна премія) за розробку і впровадження нового методу призменої корекції.
Офіційно у Миколи Маркович 50 учнів (8 докторів і 42 кандидатів медичних наук). Він автор більше 500 опублікованих наукових робіт і більше 70 патентів на винаходи і не зупиняється на досягнутому. Сьогодні йде підготовка до виготовлення партії нового аккомодуючого кришталика для клінічних випробувань.

В каждом человеке есть солнце. Только дайте ему светить.
Сократ